Значний образ танка завжди супроводжувався дещо неповоротким, масивним і важким уявленням про спосіб його пересування. Танки різних куточків світу відрізняються за будовою і принципом переміщення та рухового апарату загалом. Звідки росте задум механізму відцентрової сили військової техніки, назва якого мимоволі співвідноситься з повільними личинками комах? І чому цьому задуму вже понад 300 років?
Чому на заході гусеничні траки танків, як правило, ширші – питання, яке змушує звернутися до історії загальновідомого виду бойових машин. Німецькі танки з гумовою біговою доріжкою і асфальтохідними подушками в пазах. Розмашисті американські танки з гумометалевими шарнірами. Легкі радянські танки з витривалими двигунами. Потужні прицільні гармати китайських танків. Особливості випуску танків скрізь – свої, і вони поширюються і на комплекти запчастин, що додає складнощів у спробі адаптації нових технологій.
Історія танків, а точніше тієї їхньої частини, яка дає їм змогу переміщатися, починається в далекому 1713 році у Франції. Саме там народився інженер д’Ерман, який подав на розгляд впливового наукового співтовариства проєкт “вервиці з катків”. Задум вантажної платформи, заснованої на катках, що крутяться, знайшов відгук у багатьох конструкторів, проте рівень технічного обладнання не дозволив реалізувати його ще дуже довго.
Лише через століття гусеничний рушій став частиною екіпажу з рухомими рейковими шляхами. Сталося це також у Франції, а перший повноцінний прообраз звичної танкової гусениці був втілений трохи пізніше. Інженери поставили вагон на залізні стрічки, які приводилися в обертання і цілком успішно пройшли кілька випробувань.
Такі конструкції давали змогу подолати возам, упряженим живою силою (найчастіше кіньми), важкі рельєфи і типи ґрунту. Уже на ранньому етапі пересувної платформи сенсом її існування стала можливість подолання болотистої і засніженої місцевості. Згодом це стало важливою передумовою використання гусениць як важливих складових танків.
У 1887 році було створено гусеничний трактор, що стало величезним технічним проривом. За рух відповідали масивні парові котли, а гусениці могли похвалитися зачіпками для важкого ґрунту. Приблизно в цей самий час двоє американських винахідників ставлять на гусеничний трак машину, з якої згодом виросли перші бульдозери.
Історія гусениць набагато довша, ніж історія танків. Але останні поставили платформи із залізних стрічок у центр світових звершень і масштабних розбіжностей серед цивілізацій.
Типи траків характеризують особливості будови танків у різних країнах. За принципом – литі, штамповані та зварні. Діапазон матеріалів дуже широкий, від надміцної сталі Гадфільда до гуми.
Перші танки випускалися суто на литих траках із залізних пластин. Проєктувальники не могли навіть уявити, щоб велична військова техніка допускала щось крім сталі. З огляду на те, що час приносив все нові й нові види озброєнь, можна сказати, що сам час став обтяжувати танки і водночас посилювати їхню стійкість і здатність оперативно досягати мети. Поступово танки обзавелися ланками на гусеницях, з’єднаних гумовими прокладками і болтами. Так виникли штамповані гусениці.
У Т-64 траки гусениць з резинометалевими шарнірами паралельного типу. Траки з’єднані між собою в середній частині гребенями, по краях — скобами, які в просторіччі називають «біноклями», закріпленими на пальцях. Скоби одночасно є цівками траків. Ланка трака являє собою сталеве штампування, що має з одного боку ґрунтозачепи, а з протилежного майданчик, який з майданчиком на гребені утворює бігову доріжку для опорних котків.
Ширина американських гусениць – приблизно 600 міліметрів. Танки всього світу, слідом за західними, стали частіше встановлювати гумові покриття, снігозахоплювачі та шипи для більш впевненого пересування в складних умовах. Так звані “башмаки” з гуми дають змогу дбайливіше пересуватися твердими поверхнями. Також танки послідовно переймають у різних моделей найбільш вигідні риси, хоч цей процес і розвивається повільно.
Головна броньована машина Франції – Лаклерк – має цевочне зачеплення, а також, подібно до німецьких і американських зразків, включає в гусениці гумометалеві шарніри.
Сьогодні безперервні стрічки сталевих пластин продовжують обертатися. Міцність і слідом за нею прохідність гумових покриттів зростає завдяки хімічній обробці гуми та інноваційним комбінаціям окремих елементів складу, які дають особливу еластичність і стійкість за високих температур. Сучасні механізми конвеєрного виробництва гусеничних траків добиваються скрупульозної точності в підгонці деталей у пропорціях з чистотою поверхонь. Незважаючи на розміри танка, його переваги та недоліки багато в чому залежать від дрібних нюансів, укладених у спаяній роботі всіх деталей.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати у чому різниця між бойовими машинами БТР і БМП
