Якщо дітлахам запропонувати зобразити автомобіль, багато хто намалює щось схоже з седаном Mercedes-Benz W123: виразний силует, розділений на три чіткі зони – моторний відсік, салон із великою кількістю скла і багажник. Якщо поглянути спереду, це буде бампер, блоки фар і чітко окреслена решітка радіатора.
За задумом дизайнерів, силует цього автомобіля має бути вкрай простим і водночас дуже елегантним, як приклад чесного дизайну – не виглядати більшим, ніж насправді.
Багато в чому саме такий зовнішній вигляд укупі з легендарною якістю і надійністю, перетворили “Mercedes” W123 на культовий автомобіль 1970-1980-х років і навіть 20 століття. Знайомі з цією моделлю автовласники, порівнюючи W123 із сучасними машинами, завжди зазначають, що це авто зробили люди, які поважають себе і покупців.
Неможливо уявити історію автомобілебудування без Mercedes-Benz W123. І тим цікавішим є той факт, що це могла бути зовсім інша машина з абсолютно іншою долею. Поворотним пунктом у “біографії” W123, як це не парадоксально, була сумнозвісна Мюнхенська Олімпіада 1972 року, що стала першою ланкою в ланцюзі подій, які суттєво вплинули на подальший хід історії багатьох країн.
Як ми знаємо, за 10 днів після початку ігор, 5 серпня 1972 року, в Олімпійське селище увірвалися палестинські бойовики, які вбили двох членів команди Ізраїлю і захопили в заручники ще дев’ятьох. Операція зі звільнення спортсменів і ліквідації терористів закінчилася катастрофою: усі заручники, пілот гелікоптера й один поліцейський загинули під час перестрілки з терористами. Ця трагедія призвела до різкого загострення ситуації на Близькому Сході. І 6 жовтня наступного, 1973 року атакою єгипетських танків углиб Синайського півострова й одночасним захопленням Голанських висот сирійськими військами почалася спроба реваншу арабських країн за Шестиденну війну 1967 року.
Цей збройний конфлікт, найкровопролитніший на Близькому Сході в 20 столітті, увійшов в історію під назвою Війни Судного дня і завершився програшем арабської коаліції.
У цій війні США підтримали позицію Ізраїлю, СРСР – арабських країн. На знак протесту арабські держави-постачальники нафти різко скоротили продаж “чорного золота” на світовому ринку і накрутили ціни на барель утричі втричі втричі, що одразу вдарило по Західній Європі та Сполученим Штатам, де на певний час буквально завмерло ділове та суспільне життя. Великий стрибок цін на бензин привів західне суспільство в шок, з якого воно незабаром вийшло, сприйнявши цей поворот подій як сигнал до переходу на альтернативні джерела енергії та до скорочення споживання нафти. Автовиробники почали відмовлятися від великогабаритних моделей і масово зайнялися випуском малолітражок (виробництво яких, до речі, на той час уже добре освоїла Японія).
Конструктори фірми Mercedes опинилися в непростому становищі: адже до 1973 року вони розробляли машину, розраховану на зовсім інші ціни на бензин та іншу економічну ситуацію, збираючись запропонувати споживачеві дорогий автомобіль з потужним двигуном (зокрема, для версії купе передбачався восьмициліндровий мотор).
У підсумку, в “Мерседесі” прийняли рішення відмовитися від багатьох інновацій і “ненажерливих потужних моторів” і змістити акценти на підвищення рівня пасивної безпеки. При цьому в новій машині мали бути скомбіновані всі позитивні якості попередника – W114/115 і нового представницького W116.
Для розробки конструкцій пасивної безпеки автомобіля і збільшення його комфорту було відкликано з пенсії великого Бела Барені (1907-1997) – автора передових розробок, власника 2000 патентів і людину, яка, власне, створила ті системи безпеки автомобіля, що зараз сприймаються як само собою зрозумілі.Саме він 1952 року запропонував ідею поділу автомобіля на три зони, розташувавши спереду і ззаду “зони деформації”, а між ними “зону безпеки”, влаштовану за принципом жорсткої герметичної капсули, куди під час зіткнення не повинні потрапити елементи конструкції із “зони деформації”. За ці та інші розробки Барені став членом Автомобільного залу слави і претендував на звання Автомобільного інженера століття.
А директора центру стилю фірми Фрідріха Гайгера було замінено на своїй посаді керівником відділу дизайну Бруно Сакко, який також був членом міжнародного та європейського Автомобільного залу слави і претендував на звання Автомобільного дизайнера століття.
Цікаво, що спочатку багато покупців помітили тільки незначну зміну вигляду чергового “мерседеса”. Але під час детального вивчення виявили багато корисних нововведень, як-от травмобезпечна рульова колонка, антиблокувальна система (ABS), система підтримання постійної висоти кузова, обігрів заднього скла з автоматичним вимкненням, автоматичне вимикання задніх протитуманних фар під час вимкнення основного освітлення в сукупності з новою конструкцією перемикача зовнішнього освітлення, подвійне ущільнення дверцят знизу, роздільне опалення для водія та пасажира, індикатор зносу гальмівних колодок на приладовій панелі. І незабаром покупці зрозуміли, що їм пропонують машину з новим рівнем оснащення і комфорту.
Сімейство 123 випускалося понад 10 років у різних модифікаціях і розійшлося світом накладом близько 2,7 мільйона екземплярів. Саме в ньому вперше в історії компанії з’явилися автомобілі з кузовом універсал, а також купе з 4-циліндровими моторами.
З 1975 по 1986 рік було виготовлено майже 2,7 млн автомобілів W123, причому близько 2,4 млн припало на версії з кузовом седан зі стандартною і подовженою базою. Перший в історії марки універсал розійшовся тиражем близько 200 тисяч, а ще майже 100 тисяч припало на версію купе. Цікаво, що 1,08 млн 123-х вирушили на експорт по всьому світу.
У категорії бестселерів з урахуванням типу кузова найбільшу популярність здобула версія 240 D – 448 986 авто, серед універсалів найкращою стала модель 230 TE – 42 284, а серед купе – 280 CE – 32 138.
Виробництво седанів сімейства W123 припинилося в листопаді 1985 року. Як і у випадку з сімейством W114/115, нове покоління, що отримало індекс W124, випускали паралельно зі 123-м майже протягом року. У зв’язку з високим попитом на універсали їх випуск тривав до січня 1986 року. Крім Німеччини, автомобілі 123-ї серії виробляли в ПАР, Китаї та Таїланді.
Через багато років після закінчення виробництва Mercedes-Benz серії W123 досі колесять дорогами всього світу. А деякі з них стали об’єктами колекціонування.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати за що американці так люблять пікапи, і чому у нас вони не прижилися
➡Підпишись на нас в – Google НОВИНИ, щоб отримувати більше цікавих новин про авто!
