Японські автомобілі українці не лише добре знають, а й дуже люблять. Для нас японський автопром насамперед асоціюється з високою надійністю, гарним стилем та солідним функціоналом. При цьому для багатьох стає відкриттям, що японці майже не їздять на тих машинах, які їх компанії поставляють за кордон. У чому ж справа?
Водити в Японії можна з 18 років, хоча в середньому за статистикою між здаванням на права та покупкою першої машини проходить 5-7 років. Практично всі, хто зміг закінчити автошколу, успішно здають на права з першого разу. Проте курс в автошколі коштує 3-4 тисячі доларів США. Це чимало навіть враховуючи місцеві зарплати. Крім того, перед покупкою машини японцеві ще доведеться знайти собі паркувальне місце не далі, ніж за 2 кілометри від свого будинку. Найчастіше його орендують.
Експлуатація автомобіля в Японії пов’язана з безліччю додаткових витрат та складнощів. Усі авто в країні діляться на легкі (кей-кари) та важкі. Зовнішньо відрізнити кей-кар від звичайної машини не завжди виходить у перший раз. Відмінності між різновидами насамперед мають технічний характер. Власники «легких» авто мають низку преференцій та пільг у порівнянні з водіями звичайних машин.
Головне ж полягає в тому, що в Японії дуже дорогий бензин та паркувальні місця. Саме з цієї причини більшість жителів вибирають ті самі кей-кари, часто дуже дивні машини за своїми зовнішніми параметрами, які при цьому можуть мати просторий салон, збільшену вантажопідйомність і низьку витрату пального на шкоду продуктивності двигуна. Власне, більшість кей-карів – це саме і є та сама суміш фургона і легкової машини.
Як правило, кей-кари – це досить прості та однотипні автомобілі, в яких у жертву низькій ціні та економності принесено майже все, що тільки могло б бути принесене. Побачити автомобілі звичних нашій людині японських брендів на дорогах країни можна, проте вони становлять лише невеликий відсоток.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати для чого водії в Японії прикривають колеса дощечками під час паркування
