Радянський не вирізнявся ні асортиментом дизайну, ні видатними технічними характеристиками. Однак у другому випадку необхідна модернізація, спрямована, наприклад, для збільшення максимальної швидкості автомобіля, все-таки проводилася. Яскравим прикладом такого вдосконалення були дітища спеціального бюро ВАЗ. Ось тільки випробувати ці машини могли лише співробітники КДБ та представники інших силових відомств.
Найчастіше Волзький автозавод асоціюється своїми класичними моделями, які не відрізнялися особливою потужністю. Та тільки насправді це було не зовсім так. Адже тамтешні фахівці таки створили цілу родину непоганих двигунів, які видавали 120, 140 і навіть 210 кінських сил. Однак лише до кінця дев’яностих про ці машини стало відомо громадськості. Тоді на ринку і з’явилися ВАЗи з незвичайною абревіатурою РПД у техпаспорті, причому її розшифровували різними способами.
А насправді історія цих трьох букв почалася ще у двадцяті роки минулого сторіччя. Тоді німецький інженер Фелікс Ванкель проєктував чергову модифікацію двигуна внутрішнього згоряння, проте вона мала відмінності у конструкції та вищому ККД. Це і був уже легендарний РПД — роторно-поршневий двигун, який також відомий як «двигун Ванкеля».
Двигун Ванкеля ще з середини минулого століття стали активно використовувати в автомобільній промисловості, проте найуспішнішою в цьому питанні тоді була компанія Mazda, яка в результаті випустила цілу родину машин з РПД. Радянські фахівці ж, коли було створено спеціальне конструкторське бюро при ВАЗ, зацікавилися цією системою, тому просто купили модель Mazda RX-2 і вивчили її двигун.
Інженери працювали над радянським роторним двигуном кілька років, і до 1975 року представили перший прототип односекційного двигуна з індексом ВАЗ-301, а трохи пізніше – ВАЗ-311, який вже був пущений в дрібносерійне виробництво автомобілів, що призначалися для спецслужб і силових структур. Щоправда, видавав він лише 70 кінських сил та й недоліків у нього вистачало, тому машини досить швидко повернули виробникам на доопрацювання.
Проте тольяттинські інженери зі спецбюро не зупинилися і продовжили модернізувати цей автоконцепт. Досить швидко вони зуміли вдосконалити перший варіант РПД до надійнішого двосекційного ВАЗ-411, потужність якого становила вже 120 кінських сил. Такими двигунами оснащували ВАЗ-21019 та ВАЗ-21059, якими поповнювалися гаражі МВС та КДБ.
Протягом наступних майже тридцяти років спеціальне конструкторське бюро ВАЗ створило майже чотири десятки модифікацій машин з РПД, а в 90-х роках вони надійшли і у вільний продаж. Однак час на місці не стояв, а двигун за ним вже не встигав: від нього почали відмовлятися.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб подивитись як виглядали «Жигулі», допрацьовані компанією Porsche
