Уперше опинившись у Японії, жителі західного світу нерідко бувають здивовані тим фактом, що в містах країни вранішнього Сонця не використовуються звичні назви вулиць для позначення адрес. Ба більше, за винятком якихось особливо важливих або великих проспектів, вулиці в японських містах у принципі не мають назв.
Як же в такому разі японці орієнтуються у власних населених пунктах?
Насправді японська система адрес видається складною тільки спочатку. За винятком кількох “але” вона мало чим відрізняється від західної. У всякому разі логіка тут абсолютно та сама, що і в країнах Старого і Нового Світу. Повна адреса в Японії містить послідовне перерахування відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
У більшості країн світу подібне перерахування виглядатиме приблизно так: країна -> населений пункт -> вулиця -> номер будинку. Іноді в цю схему можуть додаватися уточнювальні дані на кшталт області або району, наприклад, якщо йдеться не про велике столичне місто, а про якесь село.
Загалом у Японії система нічим не відрізняється. Однак, немає назв вулиць. Замість них використовуються номери кварталів. Кожен квартал входить до складу малого району (теме), а кожен малий район – до складу великого (маті). Кожен великий район “маті” входить до складу муніципалітету. Муніципалітети утворюють місто. Міста входять до складу префектур, префектури – до складу регіонів. І в даному випадку під словом “місто” мається на увазі населений пункт, а не конкретно класичне європейське місто.
Замість нього цілком може бути селище. При цьому важливо додати, що через низку причин, в Японії є кілька винятків у позначенні адміністративних одиниць. Так, у деяких містах замість поділу районів на “маті” і “теме” використовується поділ на “оадза“, “адза” і “коадза“. Однак, загалом логіка принципово не змінюється.
Так от тепер, що стосується назв. Квартали і малі райони (теме) – назв у японській адресній системі не мають. Вони позначаються цифрами. Власні імена в адміністративних одиниць з’являються, починаючи лише з великих районів (маті). Наведемо приклад написання японської робочої адреси латиницею: 4-1-1 Kamikodanaka Nakahara-ku Kawasaki-shi Kanagawa-ken 211-8588 JAPAN. Тепер слід розшифрувати…
Українською можна перекласти як: 4-1-1 Камікоданака Накахара-ку Кавасакі-сі Канагава-кен 211-8588 Японія.
Почнемо з кінця. Напевно пояснювати, що таке Японія, усе-таки не потрібно, а що стосується цифр “211-8588“, то це поштовий індекс.
Далі йде назва “Канагава-кен” – це назва префектури з регіону Канто. Перед нею назва “Кавасакі-сі” – це назва міста в префектурі Канагава. Слідом “Накахара-ку” – це назва одного з міських районів Кавасакі. Перед цим у нас є ще слово “Камікоданака” – це назва великого району (маті) у складі міського району Накахара.
Цифра “4” – це номер малого району (теме) у складі великого району (маті).
Цифра “1” одразу після цифри “4” – це номер кварталу.
Нарешті остання цифра “1” – це номер будинку. Якби це був житловий будинок, в адресі була б ще квартира, але в нашому випадку за цією адресою розташоване підприємство.
На закінчення кілька слів з приводу дивних суфіксів на кшталт “-ку“, “-сі“, “-кен” і так далі. Усі вони використовуються для пояснення до чого конкретно відноситься назва. Тобто “Кавасакі” – це просто назва міста, а “Кавасакі-сі” буквально можна перекласти як “місто Кавасакі“. Відповідно “Накахара-ку” – це буквально як “район Накахара” і так далі. Свої суфікси є для сіл, селищ тощо. Потрібні вони для уточнення, бо іноді одне й те саме власне ім’я може використовуватися для позначення кількох різних адміністративних одиниць.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати чому в Японії замість зеленого сигналу світлофора – синій
