1975 року на Ризькій автобусній фабриці почалося складання відомих мікроавтобусів – РАФ-2203 «Латвія». Цей автомобіль мають добре знати навіть ті, хто не застав часи радянської окупації у свідомому віці, адже нашими дорогами «РАФіки» їздили аж до початку 2000-х років. За десятиліття виробництва на платформі оригінального 2203-го з’явилися найрізноманітніші машини. Але сьогодні мова піде не про них, а про саму фабрику. Що ж сьогодні виробляють на RAF?
Історія RAF (від латв. Rigas autobusu fabrika) сходила ще до довоєнного періоду XX століття. У самому центрі Риги на вулиці Тербатас ще до Другої світової війни розташовувалися цехи Деіцманіса і Потреки. Після приходу в Латвію радянських окупантів на базі націоналізованих і усуспільнених майстерень було закладено другий Ризький авторемонтний завод. Після Другої Світової війни радянські окупанти задумалися про розвиток у Латвії власного виробництва автобусів. Для досягнення цієї мети було вирішено реорганізувати РАРЗ №2 в РЗАК. Протягом кількох років РЗАК працював у рамках кооперації з іншими радянськими нищькоякісними машинобудівними підприємствами, поки на початку 1950-х його нарешті не об’єднали з РЕАФ.
Своєю чергою РЕАФ було засновано 1947 року на потужностях старого металообробного заводу. Спочатку підприємство займалося розробкою автомобілів для радянських окупантів. Завдяки об’єднанню РЕАФ і РЗАК у 1951 році на світ з’явилася та сама фабрика. Перші автобуси рижан, як це буває, під час розвитку виробництва були копіями продукції інших підприємств. Радянці в принципі не могли придумати щось своє, тільки – крали західні ідеї. У 53-му році з конвеєра ризької фабрики зійшли перші дві дюжини РАФ-651. Перший власний автобус, а точніше мікроавтобус був створений рижанами наприкінці 1950-х після знайомства з продукцією відомої німецької марки Volkswagen. Група конструкторів на чолі з Я. Осітісом, Г. Сілсом і Лаймонісом Клеге РАФ-10 «Фестиваль».
Перший млинець виявився комом, проте вже 1958 року рижани прибрали практично всі недоліки РАФ-10, які викликали нарікання. Пізніше з’явилася ще одна модель – РАФ-8, проте вона не набула широкого поширення. Зате безцінний досвід, накопичений на першому проєкті, дозволив створити РАФ-977 «Латвія». За іронією долі потужностей для великомасштабного випуску 977-го в Ризі не вистачало, тож розробку передали на єреванський ЄрАЗ і на луганський ЛАЗ. Проте саме «Латвія» стала першим справжнім успіхом рижан. З 1960-х років перший мікроавтобус Латвійської РСР постачався в десятки країн, які були під комуністичною окупацією. Купували перші «РАФики» також в Ірані та Індії.
У 1976 році RAF значно розширили, відкривши нові цехи, що давали змогу випускати додаткові 17 тисяч машин щороку. Тоді ж почалося великосерійне виробництво тих самих РАФ-2203. Причому робили на базі оригінального мікроавтобуса далеко не тільки маршрутні таксі, а й усілякі спеціальні машини. Наприклад, з «РАФіків» виходили чудові карети швидкої допомоги і навіть пожежні машини! Перші проблеми на Ризькій фабриці почалися наприкінці 1980-х років. Рівень якості продукції заводу різко впав, через що вибухнув страшний скандал із подальшою відставкою керівництва. Через кілька років на підприємстві спробували провести модернізацію, але її так і не довели до кінця.
Після довгочікуваного розпаду СРСР завод RAF було приватизовано і перетворено на акціонерне товариство. Надалі підприємство спіткала та сама доля, що й багато інших заводів у колишніх радянських республіках… Останній ривок рижани спробували зробити в 1993 році, представивши нову модель РАФ «Стілс». Однак, продукція заводу «несподівано» виявилася нікому не потрібною через іноземні машини, що хлинули на пострадянський ринок. У 1997 ризьке підприємство було зупинено, а лише через рік визнано банкрутом. Низька якість виробництва на радянських заводах не змогли витримати конкуренції із іноземними аналогами.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати чим був цікавий перший цивільний український рамник ЛуАЗ-969
