Радянський автопром зробив чимало моделей авто, випущених у масове виробництво. Є й такі історії, коли концепти окремих машин так і не здобули квиток у життя. Проте про деякі автомобілі, що потрапили на конвеєр та могли похвалитися відмінними технічними характеристиками, знали буквально одиниці. А все тому, що ці концепти спочатку проєктувалися не для загального огляду. Саме так можна пояснити, чому вантажівку ЗІЛ 113Г, яку вважають однією з найшвидших за всю історію радянського автопрому, практично ніхто не бачив.
Автомобільний завод ЗІЛ виробляв якісні машини, що повністю відповідали тодішнім стандартам. Тому немає нічого дивного, що саме цьому концерну дали замовлення на створення не повсякденного автомобіля, а чогось унікального, чого до цього ще ніхто робив. Щоправда, цього разу йдеться про модель, яку навіть після запуску у виробництво взагалі мало хто бачив.
Концепт вантажного автомобіля під назвою ЗІЛ 113Г був створений у сімдесятих роках минулого століття, і з самого початку своєї розробки його виробництво не афішувалося, тому інформації як про те, для чого його проєктували, так і про його технічні характеристики, є досить мало. Однак навіть наявні дані здатні вразити уяву.
Так, наприклад, за основу для нової вантажівки взяли дещо модернізовану кабіну від моделі ЗІЛ 131, а ззаду залишили кузов, що накривається тентом. Що стосується безпосередньо технічних характеристик, то у машини стояв чималий восьмициліндровий двигун об’ємом сім літрів і потужністю 300 к.с.
Такий сильний агрегат дозволяв секретній вантажівці набирати швидкість до 170 км/год. Відповідно, і наздогнати її звичайна, та й більшість урядових машин просто не були здатні. При цьому всередині вона, досить комфортно обставлена. Так, наприклад, відомо, що салон ЗІЛ 113Г був оббитий шкірою, і, крім того, там було встановлено кондиціонер.
Вантажівку, хоч і випускали серійно, достеменно невідомо, скільки саме їх зібрали. Сьогоднішнє місце розташування, як і те, чи дійшли такі вантажівки до наших днів, невідоме. Єдина інформація про долю цих вантажівок свідчить, що останній екземпляр був розібраний на метал ще 2000 року. У будь-якому разі, сьогодні такі машини на вулицях не побачиш, хоча раніше, знавці автомобільної історії все-таки могли їх помітити, наприклад, у столицях союзних республік.
Не встановлено також і точне призначення цієї «таємничої» машини – паралельно існує кілька варіантів: одна з версій, наприклад, говорить, що ці найшвидші вантажівки використовувалися для супроводу так званих «членовозів» – легкових автомобілів, в яких возили високопоставлених осіб радянської номенклатури.
Інша поширена думка, яка багатьом здається значно правдоподібнішою, дивлячись на особливості конструкції самої машини, говорить про те, що вона була просто своєрідною «мобільною бензоколонкою» для урядових лімузинів, які проходили випробування в умовах міста. Річ в тому, що в тій же Москві на початку сімдесятих років приватних автомобілів було дуже мало, тому стаціонарні АЗС поза центром столиці зустрічалися досить рідко. Тому й їздили поруч із колоною випробувальних лімузинів ці ЗІЛи: інші вантажівки були не здатні наздогнати урядові легковики.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати як в СРСР створювали найшвидші автомобілі ВАЗ для КДБ
