Атомна енергетика розвивалася протягом ХХ століття. З появою перших реакторів та ядерної зброї у 1940-ві роки люди по обидва боки океану опинилися під дією «атомної романтики». У 1950-х роках атом здавався абсолютним джерелом енергії. Вчені та конструктори і на Заході, і на Сході сподівалися на те, що саме атом у майбутньому зможе замінити собою абсолютно всі джерела енергії: вугілля, газ, нафту та численні побічні продукти. Тому і в США, і в СРСР вчених охопила лихоманка запихання атомних реакторів у все, що потребує присутності силової установки: підводні човни, кораблі, криголами, літаки, танки, різна промислова та сільськогосподарська техніка та, звичайно ж, автомобілі.
У 1958 році радянські посли побачили на виставці у Вашингтоні американський атом-мобіль Ford Nucleon, після чого чесно «скомуниздили» ідею у заклятих заокеанських друзів. Так радянський появився проєкт «Волга-атом».
Ось тільки дуже швидко вчені з обох боків Атлантичного океану зіткнулися з низкою проблем. Перша: це безпека таких силових установок для людей, а точніше їхня небезпечність на рівні технологій другої половини XX століття. Друге: це масогабаритні параметри силових установок. Виявилося, що не можна просто так виколупати реактор з якогось криголаму і вставити його в автомобіль, просто зменшивши в розмірах. Були інші проблеми. Проте, саме перші дві фактично поставили хрест на запровадженні мирного атома у цивільну галузь та просте повсякденне життя громадян.
Проте, зрештою, всі вчені вперлися в ті самі проблеми – розміри реактора, його ККД, ступінь нагріву та безпеку.
На жаль, достовірних відомостей про «Волга-атом» зовсім небагато, а ті, що є, часто звучать надто неймовірно, щоб повірити в них на слово без демонстрації документів чи результатів. Проєкт атомного автомобіля СРСР розроблявся до 1965 року, після чого його згорнули. Зрештою і американському Ford Nucleon та радянській «Волге-атом» судилося стати не більше, ніж експонатами для заводських музеїв.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати чому у радянських вантажівок ЗІЛ-130 кабіни фарбували переважно у блакитний колір