Візитною карткою радянських вантажівок ЗІЛ-130 була світло-блакитна кабіна з білою мордою. Навіть сьогодні ці автомобілі продовжують подекуди працювати попри поважний вік. Але чи доводилося замислюватись колись над тим, чому для кабін ЗІЛ-130 було обрано саме блакитний колір? Напевно, тут криється якась хитрість. Спробуємо розібратися.
Чого тільки не вигадали на просторах інтернету в рамках цієї теми. Одні кажуть: кабіни, мовляв, змусив у блакитний колір фарбувати Хрущов черз перехід країни до мирного життя. Інші кажуть: кабіни фарбували у біло-блакитний, бо він краще помітний. Начебто у автомобіля немає спеціально для цього освітлювальних приладів та сигнального гудка. Напевно, можна знайти і ще якісь фантазії.
Насправді ж відповідь дуже проста: для кожного сімейства автомобілів був розроблений свій дизайн, щоб автомобілі легко відрізнялися за місцем служби та призначенням. Розробляв фарбування кузовів Ерік Володимирович Сабо. Біло-блакитне забарвлення для цивільних вантажівок, що працюють у народному господарстві, було обрано через м’якість кольору. Така не ріже очі і не концентрує на собі увагу.
Армійські ЗІЛ-130 традиційно фарбували у темно-зелений хакі. Пояснювати навіщо, мабуть, не треба? При цьому були ще й пожежні ЗІЛ-130, що фарбувалися у червоно-білу палітру. Врешті випускалися ЗІЛ-130 для роботи на півночі. Їхні кабіни фарбували як правило в помаранчевий або червоний колір. При цьому червоний був іншого відтінку, порівняно з пожежними ЗІЛ-130. Існували й інші заводські палітри для фарбування кабіни ЗІЛ-130, переважно для спецтехніки. Загалом, суть була в тому, що колір вантажівки повинен був допомагати швидко і легко впізнати призначення машини. Просто саме вантажних ЗІЛ-130 для цивільного сектора було випущено найбільше. Тому і біло-блакитне забарвлення кабіни утвердилося в народній свідомості, як типове.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати для кого випускали маловідомий ЗІЛ 113Г, і чому він їздив швидше за урядові лімузини