У Радянському Союзі автомобільна промисловість була слабо розвиненою, але все ж інколи конструктори розробляли не тільки звичайні легковики або вантажні машини. Деколи в СРСР проєктувалися автомобілі з незвичайним функціоналом або вражаючими технічними характеристиками. І яскравим прикладом такого концепту була вантажівка ЗІЛ-113Г, відома як «Чебурашка» – той випадок, коли за кумедним прізвиськом ховається комфортабельний як лімузин швидкісний автомобіль, здатний обганяти більшість легковиків. Ось тільки за всієї перспективності проєкту квиток у життя він не отримав.
Історія цієї незвичайної вантажівки почалася у п’ятдесятих роках минулого сторіччя. А причиною розробки цієї моделі стала нагальна потреба фахівців створити бензоцистерну, яка могла б обслуговувати урядові лімузини під час випробувань. Проблема була в тому, що ці машини в принципі їздили швидше, ніж більшість середньостатистичних радянських легковиків. А випробування часто проводилися десь у глибинці, що не дозволяло забезпечити оперативне підвезення якісного бензину, тому фахівці ЗІЛ брали запаси високооктанового бензину.
Основним конструктивним нововведенням, яке треба було втілити в життя в новому ЗІЛі, була можливість вантажівок-бензовозів, які зазвичай були вкрай повільними, їздити швидше ніж більшість тодішніх легкових автомобілів. У результаті народилася перша модифікація «Чебурашки», яка була гібридом кузова вантажівки ЗІЛ-157 і шасі лімузина ЗІС-115. Силова установка була представлена 162-сильним двигуном.
Всі ці конструктивні особливості, а також сильне зниження центру вантажівки дозволило вирішити основне завдання, яке ставили перед моделлю ЗІЛ-113Г. Ця швидкісна бензоцистерна виявилася здатною розігнатися до 120 км/год навіть за умови повного навантаження, і це при тому, що стандартний вантажний ГАЗ-51 їздив у середньому 70 км/год. Після цього успіху концепту стали розробляти далі, і вже на початку сімдесятих років була побудована друга швидкісна вантажівка, проте, вона була вже наближена до легковика.
Для нової модифікації в конструкції вже з’явилося шасі представницького автомобіля ЗІЛ-114, а як силова установка використовували 300-сильний двигун V8. Серед інших особливостей швидкісна вантажівка могла похвалитися триступінчастим автоматом і комфортабельним салоном, який був оброблений за останнім словом тодішньої техніки, зокрема, було встановлено кондиціонер. Зрозуміло, збільшилася і максимальна швидкість автомобіля: окремі свідчення стверджували, що модифікація 113Г розганялася аж до 170 км/год.
От тільки, незважаючи на всю перспективність концепту швидкісної вантажівки-бензоцистерни, яка могла б вийти за межі випробувальних полігонів ЗІЛ, цього так і не сталося. Після того, як “Чебурашки” відслужили свій термін експлуатації, їх благополучно залишили у зіловських ангарах. Вважається, що випробувальних бензовозів було не менше чотирьох екземплярів, проте жоден із них не зберігся до наших днів.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати чому ГАЗ-69 так сильно трясе під час їзди, як на американських гірках
