Кожен, хто бачив класичний паровоз XIX – початку XX століття, мав звертати увагу на нетипове компонування цього транспортного засобу. Йдеться про абсолютно не логічне (на перший погляд) розташування кабіни. Чому ж конструктори розташували будку машиніста за паровим котлом, а не перед ним? Адже таке розташування абсолютно явно не надто зручне. І інше питання: чи існували в історії паровози з переднім розташуванням кабіни?
Для початку згадаємо, з яких основних частин складається будь-який класичний паровоз. Попереду стоїть паровий котел, який, власне, і змушує колеса паровоза обертатися. Слідом за ним топка – піч, за рахунок якої здійснюється нагрівання котла. А одразу за піччю – будка машиніста. При цьому ще одним важливим компонентом будь-якого класичного паровоза є так званий “тендер”. Це ємність для палива, яка може бути як частиною конструкції локомотива, так і окремим вагоном.
Власне, як уже можна було здогадатися самостійно, саме розташування паливного тендера визначило місце розташування кабіни машиніста. В останній, до речі, в перших паровозах перебував не тільки машиніст, а ще й кочегар. Оскільки пристосувань для автоматичної подачі твердого палива в топку паровоза в XIX і на початку XX століть ще не існувало, роль автоматики була змушена брати на себе людина з лопатою. Ось, власне, і весь секрет незвичайного розташування будки машиніста.
Чи існували альтернативні конструкції паровозів із переднім розташуванням кабіни? Так, такі локомотиви дійсно з’явилися на стику століть. У таких поїздах усе ще був тендер із пальним, проте не було кочегара через специфіку використовуваного палива. Річ у тім, що локомотиви з передньою кабіною їздили не на вугіллі, а на мазуті. Зі свого боку організувати автоматичну подачу горючої рідини було набагато простіше, ніж організувати автоматичну подачу твердого палива. Однак, через складність конструкції і не надто популярне серед залізничників паливо, такі склади широкого вжитку так і не отримали.
При цьому варто зазначити, що розташування кабіни позаду парового котла завжди було великою проблемою для машиністів. Якщо на перших поїздах котел змушував локомотивну бригаду заради огляду вивішуватися на повному ходу з вікна, то на пізніх надпотужних поїздах циліндричний котел нерідко був настільки довгим, що перекривав огляд практично в будь-якому випадку. Через це машиністам доводилося керувати такими потягами ледь не наосліп.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати звідки у старовинних паровозів бралася електрика для освітлення колії
➡Підпишись на нас в – Google НОВИНИ, щоб отримувати більше цікавих новин про авто!
