Дизельне паливо зі зрозумілих причин користується великою популярністю не тільки серед водіїв вантажівок, а й легковиків. Від останніх нерідко можна почути альтернативну назву дизельного палива – солярка. Але чому саме солярка? Звідки взагалі взялася ця назва, і чи доречно її застосовувати стосовно дизеля? Спробуємо розібратися.
Нафтопродукти, якими багато хто з нас користується щодня, є продуктом перегонки (дистиляції) нафти на спеціальних нафтопереробних заводах. У процесі переробки “чорне золото”, видобуте зі свердловин, нагрівається до високих температур, внаслідок чого відбувається розкладання нафти на частини. Ці “частини” називають нафтовими фракціями. Фракційний склад нафти залежить від місця видобутку і є одним із найважливіших якісних показників природної сировини. Від нього безпосередньо залежить які, в якій кількості і з якими трудовитратами нафтові продукти будуть отримані в результаті перегонки.
Між собою фракції нафти насамперед відрізняються межами “википання”. Більшість корисних фракцій википає із сирої нафти при температурах до 350 градусів за Цельсієм (при атмосферній перегонці). Всі отримані в результаті цього процесу продукти прийнято називати “світлими дистилятами”. Після перегонки із сирої нафти всіх “світлих” фракцій залишається тільки мазут. “Світлі” фракції зі свого боку представлені п’ятьма великими категоріями.
Петролейна фракція – википає із сирої нафти за температур до 100 градусів за Цельсієм. Одним із продуктів цієї фракції є паливо для запальничок. Бензинова фракція – википає з нафти за температури від 100 до 140 градусів. Назва фракції говорить сама за себе. Лігроїнова фракція – википає з нафти за температури від 140 до 180 градусів. Раніше лігроїн називали “важким бензином” і використовували для заправки тракторів і вантажівок. Сьогодні лігроїн все ще використовується як пальне, проте після появи дизеля майже втратив свою популярність. Далі в нас іде гасова фракція, що википає за температур від 180 до 220 градусів. Знову-таки, назва говорить сама за себе. І ось, нарешті, ми добираємося до дизельної фракції, яка википає при температурах 220-350 градусів.
При цьому кожна з п’яти великих фракцій ділиться на те, що можна назвати “малою фракцією”. Наприклад, петролейний ефір википає при перегонці нафти на температурах до 100 градусів. Однак, до 70 градусів виходить так званий “легкий бензин”, а при температурі кипіння нафти з 70 до 100 градусів виходить уже “легка нафта”. При цьому і те, і інше є петролейним ефіром. Дизель же википає з нафти в температурному діапазоні 220-350 градусів. Однак, на температурах 220-300 градусів виходить так зване “газове масло”. У той час як при температурах 300-350 градусів виходить уже “солярове масло”. І те, й інше використовується у виробництві дизельного палива. Однак, дизель на основі газолі – це один дизель, а дизель на основі соляри – це вже зовсім інший дизель. У чому ж між ними різниця?
Відрізняються дизель і соляра своїми фізичними і хімічними властивостями. Як підсумок, призначені для різних двигунів. Дизель вважається “важким” паливом. Однак, солярка є ще більш “важким” різновидом дизеля. Наприклад, показник в’язкості у звичайних дизелів становить від 2 до 4.5 кв.мм/с, тоді як в’язкість солярки оцінюється в 5-9 кв.мм/с. Вантажівки та автомобілі заправляють “тим самим” дизелем, тоді як кораблі, локомотиви і деякі великі трактори заправляють уже соляркою. Зрештою і те, і інше – це дизельне паливо. Однак, говорити: “Поїду заправити автомобіль соляркою”, – все-таки не дуже правильно.
Що ж стосується безпосередньо назви “солярка”, то в нас вона з’явилася в роки становлення нафтопереробної промисловості. Саме тоді один із продуктів дизельної фракції нафти стали називати “Соляровим маслом”. За основу назви було взято німецьке слово “Solarol” (сонячна олія), яке в XIX столітті використовували для позначення дуже в’язкого нафтопродукту, що застосовували для заправки вуличних ліхтарів. Просто в якийсь момент історії нашы предки-водії за інерцією стали називати все дизпаливо – соляркою.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати чому у бензинової каністри саме три ручки, а не одна
