Про піратів Сомалі знають практично всі. Їх можна спокійно назвати найзнаменитішими сучасними розбійниками, що промишляють у морі. Нальоти їх на судна у двохтисячні роки обговорювалися практично всіма світовими засобами масової інформації. Морська торгівля зазнавала мільярдних збитків. Але у 2013 р. раптом різко інформація про піратів зникла. Що ж із ними трапилося і наскільки спокійно сьогодні в Аденській затоці?
1. Факти з історії
Сомалі, по суті, має історію, властиву багатьом африканським країнам минулого століття. Колись англо-італійська колонія стала незалежною державою у 1960 р. Через дев’ять років, у 1969 р., стався переворот і в країні було встановлено військову диктатуру.
М. Барре, очолив державу після цих подій, вчинив у ситуації так: він заявив, що будуватиметься соціалізм і, відповідно, отримав підтримку Радянського Союзу, фахівці якого зайнялися модернізацією Сомалі. СРСР вкладав в Сомалі чималі кошти, хоч і сам мав чимало внутрішніх проблем. У Сомалі налагодили промисловість та сільське господарство, збудували лікарні та школи, дороги. У результаті у злиденної держави оманлива з’явилася надія, що все буде добре.
Але щастя тривало недовго. Барре вирішив воювати з Ефіопією, дружньою з Радянським Союзом, втративши таким чином підтримку СРСР. Звичайно, вижити самостійно шансів у режиму не було. У країні розпочалася громадянська війна і вже до 1991 р. вона була поділена на частини. Далі був хаос, що цілком передбачувано.
Європейці привласнили собі наявні в Сомалі ресурси, корисні копалини. Кораблі інших країн виловлювали в морі рибу, а в Сомалі везли токсичні речовини, шкідливі відходи. У воєнний час із цим ніхто нічого вдіяти не міг. Результат на себе чекати не змусив. Риба залишила акваторію, а разом із нею населення втратило останнє джерело харчування. Щоб не померти з голоду, люди стали вести злочинну діяльність: работоргівля, торгівля наркотиками, піратство.
2. Тепер про піратів
На житті сомалійців піратська діяльність позначилася позитивно. Міста, розташовані на морському узбережжі, стрімко багатіли. Навіть щось подібне до біржі з’явилося. Люди мали можливість робити інвестиції на користь команди флібустьєрів і отримувати певний відсоток від їхнього доходу. Мільйонери тут також з’явилися. Одним із них став Хасан Абді. Він починав звичайним грабіжником, а став лідером багатьох організацій піратів та бізнесменом.
Розмаїттям стратегія піратських нападів не відрізнялася. На катерах пірати підпливали до корабля іншої держави і робили попереджувальні постріли, таким чином змушуючи капітана судна здатися. Щодо доходу, то розбійники мали його за рахунок викупу людей, яких вони взяли в заручники. Не можна сказати, що бранцям так погано жилося, поки компанії готували за них викуп. Розміщували їх на березі, де вони спокійно вживали місцеві спиртні напої та їжу, знайомились із місцевою культурою.
Варто віддати належне піратам. Вони не займалися пограбуванням товару, що вартість продукту лише підвищувало. Багатство йшло не лише до них, а й до страхових агенцій, охоронних організацій. Зі злиднів, нехай і за рахунок інших, сомалійцям вибратися вдалося. Але політика і тут людям не дала спокою.
3. Під прикриттям шаріату
Пірати Сомалі з 2004 р. перебували під прикриттям Харакат аш-Шабаб, ісламістської організації. Це союз молоді країни, який вирішив об’єднати державу, покласти край анархії та виконувати ісламські закони. Звичайно, пірати зі своєю діяльністю в цю картину не вписувалися. Але заступництво вони отримали, оскільки платили п’ять відсотків від доходу. Ісламісти, у свою чергу, постачали їм зброю і дозволили користуватися портами, які були підконтрольні їм.
Вже до 2011 р. організації вдалося поєднати більшість територій Сомалі. Європейцям такий порядок речей не сподобався, тому що з-під їхнього контролю йшов видобуток ресурсів. У результаті урядові війська Сомалі, яким надали підтримку американська авіація і військові Кенії у аш-Шабаб відвоювали всі міста. Пірати ж втратили підтримку. Саме тоді активно почала діяти Аль Нахайян, родина шейхів із ОАЕ. Базою їхнього статку був видобуток нафти та її продаж. Пірати час від часу захоплювали їхні танкери.
До цього моменту протистояти піратам араби побоювалися. Але зараз вони скористалися послугами приватної американської фірми Blackwater Academy. На знищення корсарів у найманців пішло менше одного року. Контрольним пострілом стала поліція Путленд (морський підрозділ). Її фінансування лягло на Аль Нахайян.
Таким чином регіон був звільнений від піратів. За період з 2012 р. лише раз був захоплений танкер із нафтою. Ну а Сомалі знову відчувають голод і продовжують вести внутрішні війни. Проте в океані проблем немає.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати чи врятує солдата сучасна каска від попадання кулі з гвинтівки чи автомата
