Було б помилкою думати, що німецький танк «Тигр» вважався не надійним танком, який вічно ламається і не ефективно поглинає ресурси. Після появи на східному фронті Тигрів наплакалися з ними всі. Але наскільки дорогим у виробництві та обслуговуванні був цей танк?
Аж до 1945 року цей німецький танк був альфа-хижаком на полях битв і у тому числі тому, що «кого-небудь» у «Тигрів» німецьке командування намагалося не садити. Наприклад, на Другому фронті всі екіпажі цих броньованих котів були танкістами-ветеранами зі східного фронту. Багато в чому завдяки цьому вже після Другої світової війни у західній культурі сформувався міф про танкові аси на «Тиграх». Найчастіше асами екіпажі не були, але мали солідний бойовий досвід до 1944 року на інших машинах.
Головна проблема всіх німецьких танків у порівнянні з радянськими та американськими – це їхня вкрай низька технологічність. Точніше, технологічність виробництва. Цифри необхідних витрат людино-годин на виробництво одного танка говорять самі за себе. На PzKpfw III і PzKpfw IV, наприклад, йшло по 55 і 75-80 тисяч людино-годин роботи відповідно. Для порівняння на Т-34 йшло близько 17.6 тисяч людино-годин. Приблизно стільки ж трудовитрат витрачалося на американські «Шермани». І це машини із порівнянними характеристиками. А тепер до головного: на один «Тигр» у 1944 році йшло майже 500 тисяч людино-годин трудовитрат. Машина вийшла люта, але саме в цьому випадку історія довела: кількість б’є клас.
Ще одна проблема – вартість виробництва. Німецькі танки були помітно дорожчими за союзні. Так, на вартість одного PzKpfw IV можна було зробити в 1945 приблизно 1.3 танка Т-34. На одну «Пантеру» в 1945 році можна було зробити приблизно два Т-34. А ось один «Тигр» коштував як чотири Т-34 виробництва 1945 року. Причому після випуску радянських танків, у вас ще залишилися б гроші на фарбу і морозиво. У рейхсмарках “Тигр” оцінювався приблизно в 250 тисяч. Зовсім не коректно перераховувати курс на сучасні, але сьогодні це було б приблизно 800 тис доларів. Для порівняння сучасний український танк БМ «Оплот» коштує приблизно 6 млн. доларів.
Не можна не згадати і про те, що «Тигри» «жерли» помітно більше за інші танки Другої світової війни. На 80 км маршу шосе машині потрібно приблизно 520 літрів пального. Це 27 каністр по 20 літрів. При кожній штатній заміні масла в «Тигр» доводилося вливати 28 літрів моторного масла. Ще 30 літрів у коробку передач. Ще 5 літрів масла в поворотний механізм башти та 7 літрів у вентилятор двигуна. Водяний радіатор заправлявся 120 л води. За регламентом все це водно-масляне багатство слід було змінювати разів 5 тисяч км пробігу при їзді по міській площі. У польових умовах заміну технічних рідин доводилося робити кожні 500 км, а при стабільно забруднених повітряних фільтрах – ще частіше. Після 1943 року технічна інструкція з «Тигру» для нових екіпажів починалася з фрази, скільки цей танк коштує і як багато грошей нацистська Батьківщина витрачає на його обслуговування.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати що випускали японські автогіганти за часів Другої світової війни
