Коли хтось із громадян вимовляє заповітне слово «авіаносець», більшість людей одразу згадує про військово-морський флот та військово-повітряні сили Сполучених Штатів Америки. На сьогоднішній день саме США є господарями найбільшої кількості таких суден. Куди цікавіше те, що з часів холодної війни американське військове керівництво остаточно прийняло рішення про перехід до класу гігантських кораблів відповідно до атомного USS Enterprise.
1. Навіщо американцям потрібно стільки авіаносців?
Ех, були ж колись «добрі» часи: тільки-но розгромили Наполеона Бонапарта, «загниваюча Європа» ще не загнила назовсім, «клятий царизм» ще не встиг стати остаточно проклятим, а молоді Сполучені Штати Америки ще не були провідною країною світу. І це було, коли за вікном стояли 1820-ті роки. Щоправда, тривало зовсім не довго. 40 років минуло з того часу, як США домоглися незалежності від британської Корони. В Америці при владі тоді був президент Джеймс Монро, державним секретарем якого був Джон Квінсі Адамс. Так от цей розумний і хитрий мужик придумав штуку, яку згодом назвуть на ім’я президента: «Доктрина Монро», хоча куди правильніше було б назвати її «Доктриною Квінсі Адамса».
В чому суть? У 1822 році у славному місті Верона зібралися представники Священного союзу: консервативної політичної організації, яка виступала за збереження монархій у Європі та недопущення буржуазних революцій у Старому Світі. Парламент захотіли, ще чого!? Може ще й коням виборчі права роздасте?! Так ось, на Веронському конгресі росія, Австрія та Пруссія підбивали Францію на погане: виступити проти іспанської революції, почати інтервенцію і реставрувати в країні стару-добру феодальну монархію.
При цьому росія, Австрія та Пруссія обговорювали питання, що реставрацію іспанського панування варто поширити і на заморські володіння цієї старої європейської держави. Іншими словами, пропонувалося «повернути на іспанську Батьківщину» латиноамериканські колонії, які встигли вже «понавигадувати» собі якісь там незалежності, державності і суверенітети від заморської центральної влади.
Не йтимемо в нетрі й перейдемо до головного. Все це обговорення про гіпотетичне повернення «іспанського чобота» до Нового Світу дуже не сподобалося американцям. Чому? Бо гроші, шеф! Великі гроші! Тому вони відразу домовилися з англійцями, які були проти Священного союзу, оскільки плани росії, Австрії та Пруссії потенційно підривали неймовірно вигідну морську торгівлю Великобританії. Іронія в тому, що буквально в 1815 році Англія та США закінчили чергову війну… Але, коли мова заходить про економічні інтереси, все інше стає неважливим.
У результаті американці вигадали ту саму «Доктрину Монро», поділивши планету на сферу американських інтересів (Новий Світ) та сферу європейських інтересів (все інше). При цьому США офіційно заявили, що не втручатимуться в хід латиноамериканських революцій та повстань за незалежність від колоніального гніту. Водночас США попередили Австрію, Пруссію і росію, що будь-яке втручання держав Європи в латиноамериканські справи буде розцінюватися США як порушення вже їхніх інтересів.
Не далеко ми відійшли від теми авіаносців? Ні! Питання: як США можуть контролювати Новий Світ? Відповідь: тільки маючи потужний флот. Власне, у цьому американці переконалися ще за часів війни за незалежність, а також під час Англо-американської війни 1812-1815 років. Так з того часу і повелося, що американські збройні сили – це насамперед не армія, а флот та корпус морської піхоти. І чи варто говорити, що після ухвалення доктрини Монро одразу ж «понеслося»? Спочатку відвоювали шматок у Мексики, потім поставили під каблук Самоа, слідом за Кубою. Закінчилося поширення демократії у ХІХ столітті на Філіппінах. І у всіх цих кампаніях (крім Мексики) головну скрипку грав флот. Власне, з того часу мало змінилося. Хіба що вітрильники та пароплави поступилися місцем спочатку дизельним, а потім і атомним суднам. І якщо в вітрильну епоху «зброєю перемоги» були якісь лінійні кораблі, то в середині XX століття ними стали авіаносці.
2. Чому американці будують лише величезні атомні авіаносці?
Якщо і є «правильний капіталізм», то він, звичайно, в Америці. І вже щось, а гроші рахувати американці вміють. Коли була імперія зла в особі Радянського Союзу і йшла холодна війна між блоками, то оборонні бюджети текли рікою. Можна було не тільки дачу в колись мексиканському Техасі собі купити, а й будувати на верфях усе, що душі вашій мілітаристській буде завгодно. Платники податків платять за все, гуляємо, мужики! Напевно, так кричали в Пентагоні, розкидаючи «вічнозелені» в різні боки.
Але ось прийшли 1980-ті. А там і перша серйозна криза. І взагалі грошей стало якось менше… А потім ще й Радянський Союз розвалився. Слава Богу що це сталось, тепер треба, щоб і росія пошвидше розвалилась, але зараз не про це. І ось, у 1990-ті роки в Конгресі стали недвозначно натякати: ми тепер найголовніші на планеті, всі їдять у Макдональдсах і купують долари в обмінниках – навіщо нам усе це стале неподобство ціною мільярди? І на флоті серйозно налякалися, адже в XIX столітті в Америки вже був поганий прецедент, коли Конгрес просто взяв і мало не розпустив військовий флот країни повністю.
Тому з міркувань економічної рентабельності США остаточно дійшли до ідеї про те, що краще зробити один величезний авіаносець з більшою кількістю літаків, ніж багато дрібних. Звичайно, кожен з двох варіантів має свої переваги. Наприклад, у роки війни у США були як великі ударні авіаносці, так і досить дрібні, що використовувалися головним чином для супроводу. Але до кінця XX століття такий підхід був надто дорогим. Адже авіаносець не тільки дорогий сам по собі. На 2 авіаносця потрібно вдвічі більше персоналу. Кадри треба вчити, кадрам потрібно платити платню. Авіаносці треба чимось заправляти.
А найголовніше, що двом авіаносцям потрібно в ДВА РАЗИ БІЛЬШЕ кораблів супроводу, які теж коштують чимало. Америка – це дуже багата країна, але все-таки не настільки. Тому у випадку з авіаносцями один крутий кращий і вигідніший, ніж два маленькі. Тим більше, що гігантський атомний авіаносець несе у 2.5-3 рази більше літаків, ніж авіаносці менших класів.
Звичайно, в США все ще залишаються кораблі менших класів. Але всі вони спадщина холодної війни, яка рано чи пізно вирушить або на металобрухт, або на роботу як музейний експонат. Замінювати малі кораблі США мають намір стільки класом суперавіаносців. Принаймні поки що.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати чому в армії США так часто їдять яйця, особливо смажені
