Чим більше набоїв, тим краще? Очевидно, що так! У XIX та XX столітті збройові конструктори робили постійні спроби збільшення елементів боєживлення. Якої екзотики інженери не вигадували. Чого тільки варті гвинтівкові магазини у прикладі. На цьому тлі барабанний магазин виглядає навіть якось нудно. Під час Другої світової війни головним власником такого був ППШ-41. Робили «бубни» і до збройових систем Калашникова. Але чому сьогодні ними майже не користуються?
У роки Другої світової війни від «бубнів» у пістолетах-кулеметах Шпагіна було вирішено відмовитись на користь класичного 35-патронного магазину «ріжка». Звичайно ж, барабанні магазини все одно широко використовувалися до кінця війни. Проте загалом вони продемонстрували себе як вкрай неоднозначний елемент боєживлення: складний у спорядженні та надто важкий. Були й інші мінуси у 71-патронного «бубна», щоправда, вони були здебільшого пов’язані зі специфікою виробництва у передвоєнні та воєнні роки.
Розробляти «бубон» для нового автомата Калашникова почали ще в 1950-ті роки. Тоді конструктори розгорнулися на повну, представивши одразу три варіанти: 40-патронний барабан, 50-патронний та 100-патронний. Надалі з’являлися інші експериментальні зразки, наприклад, магазин для АК на 75 патронів. Однак єдиний вид зброї, де «бубни» прижилися, став не автомат, а ручний кулемет Калашникова. Їх стали оснащувати зокрема тими самими барабанними магазинами на 75 набоїв. У роки війни в Афганістані радянські солдати епізодично використовували барабани під автомат Калашникова. Однак, широкого поширення ця практика не набула.
Чому ж стосунки барабанів та Калашникових так і не склалися? Не прижилися «бубни» з тих самих причин, через які їх не любили військові вже в роки Другої світової війни. Перша та головна «родова» проблема барабанного магазину – це його технічна складність. Барабани використовують досить специфічний механізм подачі боєприпасів, через що їх складно обслуговувати, а найголовніше – дуже непросто споряджати патронами. У польових умовах це, мабуть, вид виду магазинів, що найдовше перезаряджається.
Наступна важлива проблема барабанних магазинів полягає в тому, що їх важко носити. Для звичайних магазинів створені розгрузки-ліфчики, кулеметна коробка загалом не складно заправляється новою стрічкою, яку при необхідності можна і на себе пов’язати, зайнявшись косплеєм революційного матроса. А от якщо брати запасний барабанний магазин, то його можна буде покласти тільки в рюкзак. Що не надто зручно. Підсумки для барабанів існують, але зручністю вони не відрізняються. Особливо для стрільця-автоматника. І ось із сукупності перерахованих причин, що армійські, що спеціальні формування у всьому світі досі віддають перевагу головним чином класичним коробчастим магазинам для автоматів і коробкам для кулеметів. Втім, спроби створити по-справжньому зручний барабанний магазин тривають у всьому світі до цього дня.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати для чого афганці та сирійці обмотують автомати Калашникова синьою ізострічкою
