В Україні захист картера історично був обов’язково опцією – таку умову диктували суворі дороги. З роками і кількість ям на асфальті, і любителів виїжджати влітку на річку скоротилася, проте звичка прикривати нижню частину двигуна листом заліза залишилася. Але ж мало хто знає, що такий “тюнінг” не такий вже нешкідливий, яким здається на перший погляд.
Дооснащення автомобіля – “наше все”, і ніякі там регламенти не можуть цьому нічого протиставити. Лампочки та інші “музики” – дрібниці: головним був і залишається захист картера. Ну який автомобіль зможе проїхати хоча б сотню метрів українськими дорогами, якщо сховище мастила всього двигуна не прикрите товстим шаром заліза? Скільки б деталь не коштувала, в цій графі завжди буде галочка. Адже безпека понад усе!
Так було за часів славних “Жигулів”, так є і сьогодні: крижана товща, могутня яма в асфальтовому полотні, гусарський виїзд на річку та інші споконвічні розваги нашого водія можуть закінчитися калюжею мастила з подальшими, безсумнівно, гідними окремої повісті спробами з порятунку машини. Достатньо аргументів?
Безумовно. Але за однієї умови: міські дороги регулярно проклинають усі місцеві анонімні телеграм-канали, виїзди на природу досі присутні в розкладі життя водія, а взимку автомобіль часто виїжджає за межі міста. У всіх інших випадках захист картера – звичка, а не реально корисне доопрацювання – просто не потрібно. І навіть більше того – шкідливо.
Зворотний бік сталевого захисту – помітне підвищення температури підкапотного простору. Двигун, який у сучасних бензинових автомобілів і так надзвичайно гарячий, отримує тепловий удар, і миттєво починаються проблеми. До викривлення головки блоку циліндрів справа, звісно, не дійде, проте інших болячок вистачить на всю зарплату. Протікання сальників колінвалу, перегрів коробки передач та інші біди в трьох випадках з чотирьох пов’язані саме з наявністю сталевого неоригінального захисту.
Ба більше: спроба заощадити під час його встановлення – ну це святе, як же без цього – може призвести до того, що в момент міцного удару помнеться не тільки захист, а й картер, і лонжерон, за який ту саму залізяку закріплено. Воістину подвійна удача! І механіки збрехати не дадуть: такі історії відбуваються постійно. Воно того варте? Звичка – звичкою, але ж світ змінюється, і машини разом з ним. Дороги в Україні стали набагато кращими, а технології автомобілебудування пішли далеко від вазовської “класики”.
Позашляховики, які частенько з’їжджають з асфальту, додаючи цікавинок у життя своїх власників, звісно, металевого листа під днищем потребують. Значний дорожній просвіт, крім іншого, дає змогу додатковим потокам повітря охолоджувати мотор, нівелюючи наслідки встановлення захисту. Та й то – його потрібно регулярно знімати і промивати, щоб під двигуном не утворювався глиняний горщик. Але навіщо зайва залізяка легковику? У тих місцях, де він проводить своє життя, цілком достатньо і штатного пластикового захисту. І шкоди від нього в рази менше, ніж від сталевого.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати у яких прихованих місцях автомобіля наприкінці зими може з’явитися іржа
