Коли саме з’явилися магазини-пастки для автоматичних гвинтівок, сказати важко. За деякими даними, вперше до них додумалися учасники збройних конфліктів на Балканах після розпаду СРСР. За іншими даними, такі міни вже використовувалися з Афганістані, а можливо ще раніше в Африці. Як би там не було, сам факт існування такої підступної штуки змушує солдатів пам’ятати одну просту істину.
Проста істина зводиться до наступного правила: будь-які сторонні предмети, що валяються на землі (або деінде) в зоні бойових дій, не можна чіпати руками. Стосується це буквально всього, чи це нешкідлива дитяча іграшка, чи потенційно корисний магазин від автомата. Причина такого суворого підходу вкрай проста: при створенні мін-пасток на війні використовуються різні предмети.
Магазин-пастка – це апофеоз мінерської думки. Без спеціального обладнання перевірити, чи кинутий магазин є пасткою чи насправді є втраченим магазином з патронами, не можна. Тому торкатися руками таких речей можна лише спеціально підготовленим людям – саперам. Розрахована міна на те, щоб убити або покалічити ворожого солдата, намагаючись розрядити магазин. Неважливо, як це буде відбуватися: чи спробує боєць витягти патрони вручну в запас або використовує магазин для стрільби. Підсумок у будь-якому разі буде вкрай сумним.
Магазин-пастка – пристрій досить складний і аж ніяк не тривіальний. За основу такої міни береться звичайний магазин, наприклад, від автомата Калашникова. Всередину поміщається заряд вибухонебезпечної речовини, в яку встановлюється детонатор. До детонатора підводиться механічний бойок, який з’єднується з обрізаною притискною пружиною магазину. Тієї самої, яка змушує патрони рухатися вгору під час стрільби або ручної розрядки магазину. Чим сильніше розслабляється пружина, тим менше тиску діє на бойок. Якоїсь миті пружина перестає утримувати бойок, і він активує детонатор. Детонатор взаємодіє із зарядом – вибух.
Притискається пружина, що утримує бойок над детонатором за допомогою звичайних патронів. Зазвичай заряджається половина чи третина магазину. Залежить це від розміру вибухового заряду та розміру детонатора. Найпідступніше те, що навпроти індикаторних отворів, через які можна перевірити ступінь запиленості магазину, так само укладаються патрони або гільзи. Робиться це для того, щоб збоку не можна було розпізнати пастку. Боєць заглядає в отвір і бачить там патрон, думає, що все гаразд і використовує магазин за прямим призначенням. Закінчується все сумно.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати навіщо Автомату Калашникова потрібні патрони з дивними білими кулями
