Часто буває так, що зброя, яка здобула величезну популярність в одній країні, насправді з’явилася в іншій. Саме так склалася доля знаменитої пляшки із запалювальною сумішшю, яку в народі звуть Коктейль Молотова. Як вона з’явилася на світ?
За своєю суттю “Коктейль Молотова” є нічим іншим, як найпростішою рідинною гранатою саморобного виробництва. Іншими словами, «Молотов» – це повноцінна зброя, хай і «народного» виробництва. Отже, не потрібно навіть намагатися виготовити цю штуковину самостійно, якщо не хочеться заробити проблем із законом. Можна її робити лише для захисту від окупантів.
Сама по собі технологія рідинних гранат відома людству з античних часів. У сучасному вигляді пляшка із запалювальною сумішшю з’явилася під час Війни за незалежність Куби. Відома навіть точна дата першого успішного бойового застосування такої гранати. Кубинські повстанці-мамбі використали їх 20 липня 1895 під час бою з іспанським гарнізоном у Байрі. Вже в 1915 році в роки Першої світової війни в Російській Імперії було запропоновано робити саморобні авіаційні запальні бомби зі скляних пляшок від алкоголю, наповнюючи їх горючою фракцією з гасу, бензину та мазуту. Наявні свідчення вказують на те, що як авіаційний снаряд коктейль показав себе з гіршого боку.
У 1936 році пляшки із запалювальною сумішшю масово використовувалися під час Громадянської війни в Іспанії між коаліцією іспанських комуністів та лібералів, що виступили проти іспанських фашистів. У 1938 році були відзначені епізодичні випадки використання пляшок із запалювальною сумішшю японськими солдатами під час боїв на озері Хасан, а також 1939-го під час боїв на Халхін-Голі. У вересні цього року саморобні рідинні гранати стали головним протитанковим засобом польської піхоти проти вермахту.
А вже в листопаді 1939 року пляшки із запалювальною сумішшю активно використовувала фінська армія, проти радянської в ході Зимової війни 1939-1940 років. Причому у Фінляндії пляшки із запалювальною сумішшю випускалися прямо на заводах серійно. Творцем фінської формули приготування суміші з додаванням гудрону став капітан Куіттінен, начальник гарнізону Коріа. Причому винайшов нову «пляшку» військовий ще на початку війни, навесні 1939 року.
Насправді, коктейлі Молотова використовувалися повсюдно. Рідкі запалювальні гранати як дуже ефективний протитанковий засіб майстрували абсолютно всі, особливо, коли звичайних «заводських» засобів починало не вистачати. Робили коктейлі британські солдати під час евакуації з Дюнкерка у 1940 році, робив їхній французький опір, робили навіть бійці німецького вермахту. Чого вже там, заводські коктейлі Молотова випускалися не лише у Фінляндії та СРСР, а навіть у США! Називалися такі скляні гранати M1 Frangible Grenade. Використовувалися вони з 1942 року. Після 1941 року серійне виробництво коктейлів Молотова на базі пляшок з-під молока налагодили навіть у Великій Британії, чекаючи німецького вторгнення на острови.
Після Другої світової війни пляшка із запалювальною сумішшю своєї актуальності не втратила і є постійним «гостем» цивільних воїн, локальних збройних конфліктів, державних переворотів, народних заворушень. У неспокійному світі XXI століття сумної роботи для саморобної гранати не лише не поменшало. Навіть дивно, що коктейль Молотова не став неформальним символом народної боротьби. Водночас у законодавствах більшості країн світу, включаючи Сполучені Штати Америки, виготовлення, зберігання та передача пляшок із запалювальною сумішшю без попередньої домовленості з владою є злочином.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати чому граната Ф-1 називається «лимонкою» і чому в неї оболонка у клітинку
