До танків союзників, що постачалися в СРСР по Ленд-лізу, солдати ставилися по-різному. Одні заморські машини мало не вважалися марними, в інших визнавалися гідні зразки техніки та вірні помічники у справі досягнення перемоги. Одним із таких танків якраз і виявився британський «Черчилль», невигадливо названий підприємством на честь знаменитого прем’єр-міністра Сполученого королівства.
Дурга світова війна розпочала із спільного нападу Німечинни і СРСР на Польщу: 1 вересня 1939 року на поляків напали німці, а 17 вересня Радянський Союз напав на Польщу і розпочав бойові дії проти польської армії. Відповідно до таємної угоди з Третім Рейхом СРСР окупував східні воєводства Польської Республіки (землі Західної України та Західної Білорусі). Через два роки в 1941 році почалася Німецько-радянська війна. Після цього, подейкують, ніби Уїнстон Черчилль, коментуючи договір з СРСР, сказав, що проти Гітлера готовий укласти союз хоч із дияволом, якщо цього вимагатиме ситуація. Як показала подальша історія, з дияволом Вінстон Черчілль готовий укладати союзи проти будь-кого, аби зберегти становище Великобританії в Європі та світі. Втім, нічого тут не вдієш: політика така. До речі, у радянського керівництва стосунки з Черчіллем завжди були непростими. А ось у солдатів відносини з «Черчиллем» склалися виключно товариські та добрі. Щоправда, не з відомим прем’єр-міністром, а з важким танком, названим на його честь. Питання щодо назви про те: «А чи не вождизм захопив уми простих англійців у важкий для країни час?» – залишимо на другий раз. Поки що поговоримо про танк.
Без перебільшення буде сказано, що танк “Черчилль” став практично ідеальним втіленням концепції важкого піхотного танка. Це така бойова машина, яка має наступати разом із царицею полів. Планувалося, що «Черчиллі» підтримуватимуть солдатів вогнем, пригнічуючи вогневі точки та руйнуючи загороджувальні перешкоди на своєму шляху. До масової появи «Тигрів» та «Пантер» з німецької сторони, британський танк зі своєю 152-мм бронею був фактично невразливий. Ефективно боротися з ним можна було лише за допомогою протитанкової артилерії.
Власне, саме за 152-мм броню машину любили танкісти. У перші роки війни танк було маловразливий. У заморському «Черчиллі» танкісти відчували себе спокійно. Піхота любила “Черчиллі” на величезні габарити. Сховатись за танком можна було легко та швидко. Більше того, «Черчилль» міг прикрити велику кількість піхоти, у тому числі через свою велетенську довжину за мірками тогочасної бронетехніки.
Звичайно ж, були у британського танка і недоліки. Дуже низька швидкість руху частково компенсувалася непоганою прохідністю та маневреністю, хоча восени та взимку на східному фронті «Черчиллям» ставало по-справжньому важко. Багато питань викликав головний калібр танка, який 1941 року вже відверто застарів. Крім того, “Черчилль” не вмів стріляти фугасними снарядами. Їх у комплектації просто не було. Тому радянським зброярам навіть довелося розробляти свій боєприпас цього типу до танків Ленд-лізу. Однак, незважаючи на все це британська машина показала себе чудово. Хоча втрати серед «Черчиллів» виявилися не малими, окремі танки воювали аж до 1945 року.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати про танки, які в СРСР поставляла Велика Британія і як вони вплинули на хід війни
