Це тільки в кіно танки пафосно вибухають при попаданні в них гарматних снарядів. Найчастіше на практиці важкі бойові машини гинуть так само, як піхотинці, – мовчки і беззвучно, спіймавши розігнаний до величезної швидкості шматок металу. І хоча кумулятивні снаряди набули величезної популярності в другій половині XX століття, досі для зупинки танків користуються у тому числі послугами розігнаних до небувалої швидкості «ломів».
Кумулятивні снаряди – це тема для окремої розмови. Класичний «кінетичний» бронебійний снаряд – це, по суті, металевий брухт, бронепробивна здатність якого складається із трьох основних факторів. Перший – матеріал, з якого зроблений боєприпас. Другий – форма снаряда. Третій – сила удару. При цьому ключовим фактором є сила удару. Збільшувати її можна двома шляхами: за допомогою збільшення мас або підвищення швидкості руху. Проблема полягає в тому, що збільшувати масу без збільшення калібру дуже складно. Інша річ, збільшення швидкості. Домогтися її зростання можна за рахунок збільшення метального заряду та подовженого каналу ствола, а також зміни його форми.
Як розігнати гарматний снаряд швидше, не змінюючи його калібр, інженери ламали голову не одне десятиліття. Проте, по суті, найкраще рішення у цій галузі було винайдено ще до Першої світової війни. Причому застосували його спочатку не в артилерії, а до ручної стрілецької зброї. Першопрохідцем у цій галузі був німецький інженер Карл Руфф, який презентував нове технічне рішення конусного ствола у 1903 році. Надалі експерименти з конічними стволами проводилися у всіх країнах. Щоправда, хоч якийсь значний результат на цій ниві змогли досягти тільки в Німеччині. Найвідомішою гарматою з конічним стволом стала німецька протитанкова гармата фірми «Рейнметал» – 4.2 cm Pak 41. У Радянському Союзі після серії невдач взагалі було вирішено відмовитися від створення подібних гармат перед початком Другої світової війни.
Хоча гармати з конічним стволом забезпечували велику швидкість снаряда, а разом з тим і набагато краще бронепробитя, вони мали й низку серйозних мінусів. Саме з цієї причини перспективна технологія так і не набула повсюдного поширення. По-перше, інженерам доводиться вирішити безліч складних завдань при проєктуванні такої зброї, щоб згодом не допустити деформування снаряда прямо в каналі ствола в момент пострілу. Гармати з конічним стволом вкрай складні у виробництві. По-друге, сам собою конічний ствол є «кришталевою гарматою». Це високоефективний засіб, який не відрізняється довгим життям у реальних бойових умовах, з екстремальним впливом довкілля та постійною експлуатацією. По-третє, гармати з конічним стволом через високу швидкість руху боєприпасу фактично позбавлялися можливості вести хоч якийсь ефективний вогонь осколковими боєприпасами проти піхоти, легких і не броньованих цілей.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати на що була здатна надважка САУ рейху Jagdtiger
