Розробкою вантажівок займалася чимала кількість виробників, назви ж деяких сьогодні відомі тільки історикам і фанатам цього виду транспорту. Один із них, компанія Corbitt, працювала в період із 1913 до 1953 рр., зрештою випустивши зі своїх майстерень вельми спірне творіння, що викликає і зараз дуже багато запитань.
Corbitt Model 600
Ця модель була однією з останніх, вона з’явилася на світ 1951 року. Її розробив інженер Guy M. Turner, намагаючись вирішити одну з найбільш нагальних проблем – підвищення комфорту водіїв-далекобійників.
До того моменту вантажівка дуже швидко ставала одним з основних видів транспорту для перевезення вантажів на далекі відстані. Будувалося багато швидкісних доріг і кількість вантажівок постійно збільшувалася. Ось тільки водіям від цього доводилося зовсім несолодко: в той час вантажівки не були пристосовані для роботи на маршрутах далекого прямування. Місця, де водій міг би відпочити в дорозі, у вантажівці просто не знайшлося.
Тому численні виробники перейнялися пошуком кращого конструкторського рішення, а висунуті ідеї часом були вельми незвичайними. До останніх належить і пропозиція інженера з Corbitt, саме йому спала на думку думка обладнати спальне місце в ніші під лобовим склом.
Створена ним вантажівка мала велику ширину: на пасажирський диван, що стояв окремо від водійського крісла, поміщалося чотири людини. При цьому диван розкладався і, завдяки ніші під лобовим склом, перетворювався на ліжко. Як себе при цьому почував водій, невідомо, але навряд чи йому було надто зручно. Одним із побічних ефектів такої конструкції став дуже поганий огляд.
Двигун розташовувався безпосередньо під кабіною. Вантажівку оснащували або двигуном Cummins, який працював спільно з трансмісією Mack, або восьмициліндровим Gardner diesel. На останній встановлювали вельми цікаву систему економії палива. За необхідності вона могла відключати деякі циліндри, якщо в них не було необхідності, і вантажівка цілком добре себе почувала, добираючись до місця призначення на чотирьох циліндрах, що залишилися.
З боків вантажівки, закриваючи двигун, розташовувалися два багажних відсіки доволі великого об’єму. Конструкцію, що вийшла, дуже складно було назвати зручною для кого б то не було. Кабіна виявилася високо вгорі, для посадки в неї потрібні були сходи. Відпочивати водієві під час руху було складно, а для механіків обслуговування двигуна перетворювалося на цілу пригоду. Технологічні люки не давали до нього повного доступу і доводилося розбирати підлогу в кабіні.
Модель D800 виявилася незручною, вона була занадто високою навіть на тлі інших. Таких автомобілів було випущено близько 500 екземплярів, але до наших днів дожили лише одиниці.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати про маловідомий потужний автомобіль КрАЗ для ралі “Дакар”
