Часто доводиться чути про те, що в російських танків башту при попаданні снаряда відриває частіше, ніж у більшості машин, вироблених в інших країнах, наприклад, у США, Німеччині та Великій Британії.
Башту може відірвати у будь-якого танка при влученні ворожого снаряда та детонації боєкомплекту машини всередині. Проте, з російськими танками таке справді трапляється найчастіше з двох причин. Перша причина має суто технічний характер. Друга причина пов’язана з тим, що «злощасні» танки сімейства Т-72 – найпопулярніші ОБТ у світі. Без старих радянських машин сьогодні не обходиться майже жоден збройний конфлікт. А тому і в об’єктиви камер биті Т-72 потрапляють частіше за будь-які інші танки.
При цьому існує досить популярна хибна думка про те, що відрив башти ОБТ пов’язаний з конструкцією радянського автомата заряджання (АЗ), який свого часу дозволив скоротити екіпаж з 4 до 3 танкістів при збереженні старого калібру зброї. На Заході радянський АЗ прозвали «каруселлю диявола» через його зловісну репутацію та характерну форму. Ось тільки винен у відривах башти не сам «автомат», а місце розташування бойового укладання у радянських танках. Це підтверджує аналіз підбитих Т-72 під час Ірако-кувейтсько-американської війни у Перській затоці та під час нападу росіян на Україну. Більшість попадань по 72 доводилося вище місця розташування АЗ у конструкції бойової машини, проте башту біля танків все одно відривало. Чому?
Все тому, що якщо у більшості західних танків бойове укладання знаходиться в задній частині башти, в радянських танках Т-72 снаряди зберігаються навколо екіпажу і під ним. Коли кумулятивний струмінь від снаряда або гранати пропалює броню 72-го, всередині бойового відділення утворюється область підвищеного тиску, що у свою чергу з високою ймовірністю призводить до підриву бойового укладання снарядів. Через специфіку розташування боєприпасів відбувається спрямований вгору вибух, через що башту радянської машини і відриває. Іншими словами, у випадку з кумулятивними снарядами практично немає ніякого значення, чи було влучення безпосередньо в бойове укладання чи ні. Якщо броню танка вдалося пробити, то швидше за все машина та її екіпаж загинуть.
Чи є «літаючі башті» Т-72 недоліком? Так, але не настільки сильним. Пропалювання броні кумулятивним струменем і створення всередині танка зони підвищеного тиску в будь-якому разі уб’є екіпаж. Навіть якщо відбудеться детонація і башта танка збережеться, то люди всередині вже секунду як будуть мертві. «Карусель диявола» і бойове укладання під бойовим відділенням свого часу дозволили помітно знизити габарити танків, тим самим підвищивши їхнє виживання проти «традиційних» протитанкових засобів другої половини XX століття. Серед усіх ОБТ радянські машини мають слабкі характеристики. При цьому важливо розуміти, що сьогодні компонування Т-72 є все ж таки «минулим століттям», у тому числі й у питаннях виживання екіпажу.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати про самохідну артилерійську установку Archer – шведський «Лучник» здатний вражати ворожі цілі до 60 км.
