Якщо подивитися на безліч автоматів Калашникова, особливо радянської епохи, то можна помітити одну вельми примітну деталь – їхні магазини пофарбовані в оранжевий колір. Деяким може здатися подібне дизайнерське рішення відверто дивним, проте чи все так просто, як здається на перший погляд?
Насправді, все не просто, а дуже просто. Коли автомат Калашникова пройшов випробування і був прийнятий на озброєння, стало зрозуміло, що ним доведеться озброїти всю, причому дуже велику радянську армію. А це означає, що автомат слід відразу ставити на масове виробництво. Як тільки подібне відбувається з будь-якою річчю, постає питання ціни-раціональності-надійності щодо підбору матеріалів. Найчастіше конструкцію речей у такій ситуації доводиться здешевлювати відносно того, що придумано конструкторами спочатку.
Приблизно такі справи і з автоматом Калашникова. Ручки та магазини мають помаранчевий колір через те, що їх робили з дуже специфічного матеріалу – бакеліту або «поліоксибензилметиленглікольангідрид». Це різновид досить дешевого, але при цьому дуже міцного пластику. Ідеальний вибір для виробництва масової зброї. Сам собою бакеліт має кольори від коричневого до помаранчевого.
Крім відносної дешевизни бакеліт ще добрий і тим, що є дуже поганим провідником тепла, що дуже корисно при роботі зі зброєю, яка досить сильно гріється при інтенсивній стрільбі. Зрештою, він стійкий до механічних пошкоджень: тиску, подряпин, тертя, ударів тощо. Родзинкою на торті можна вважати ще й погану провідність електрики. При високій температурі (більше 300 за Цельсієм) бакеліт не горить, а лише обвуглюється. Загалом усім матеріал дуже практичний.
З бакеліту в СРСР робили не тільки пластикові елементи для АК-74, але також багато цивільних та побутових речей. Істотне зростання виробництва бакеліту відбулося в роки індустріалізації.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати чому на автоматі Калашникова стоїть дивний скошений компенсатор
