Якщо подивитися на кумулятивний снаряд сучасного танка, то в очі відразу впадає його незвичайна форма, яка разюче відрізняється від звичної всім веретеноподібної, обтічної форми класичних артилерійських снарядів.
Можна подумати, що інженери створювали ці снаряди і геть-чисто забули про аеродинаміку, тому що незграбна форма кумулятивного снаряда з плоскою головною частиною, перед якою стирчить ще й гострий штир, якось зовсім не в’яжеться ні з аеродинамікою ні з обтічністю.
Тим не менш, подібна форма якраз і є найбільш оптимальною для кумулятивних снарядів, розрахованих на стрільбу з гладкоствольних гармат. Випробування показали, що в нормальних умовах купчастість стрільби у великих по калібру, але невеликих по довжині снарядів з обтічною головною частиною для гладкоствольних гармат до 4 разів гірша, ніж у «тупоголових» зі штирем. У польоті штировий наконечник створює розбіжну конусоподібну ударну хвилю, за якою утворюється, так звана, мертва зона, що огинає притуплену головну частину снаряда. У ній майже не діє опір повітря, потоки якого, йдучи убік, тиснуть на снаряд з обох боків, не даючи йому відхилитися.
Як відомо, при стрільбі з нарізних гармат снаряд стабілізується обертанням, що надаються йому нарізами ствола. У гладкоствольних гарматах снаряд стабілізується оперенням, через що його стійкість у польоті значно гірша за класичний снаряд, а його головна частина здійснює хоч і не значні, але постійні коливальні рухи. Цей процес називається деривація (від лат derivatio – відведення, відхилення)
Якщо б головна частина мала конусоподібну форму, то при коливаннях, стінки носової частини завжди торкались б меж ударної хвилі, які мають дуже високу щільність (повітряна ударна хвиля, в момент її утворення, веде себе практично як тверде тіло) і відскакувала б від неї майже як тенісний м’ячик від стінки. З кожним разом посилюючи коливання та відхилення снаряда від прямолінійної траєкторії.
Заради справедливості варто сказати, що у снарядів нарізних гармат теж присутні подібні коливання носової частини, але за рахунок дуже високої швидкості обертання ці коливання мають меншу амплітуду, а сам снаряд значно краще чинить опір бічному відхиленню ніж снаряд гладкоствольної гармати, що стабілізується оперенням.
P.S. Можна помітити, що і бронебійні підкаліберні снаряди з піддоном, який відокремлюється, теж мають схожу, тупоконусну форму. Але як випливає з назви, у цих снарядів піддон (пристрій, що забезпечує проходження підкаліберного сердечника по стволу), який відразу після вильоту зі ствола відокремлюється від снаряда і в ціль летить тільки стрілоподібний бронебійний сердечник.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати як показав себе магазин на 100 набоїв для автомата Калашникова
Джерело: udachnyj-enot.com.ua
