Досить часто в середовищі адептів секти «смачного пломбіру» можна почути критику на адресу американського танка М4 Шерман, втім як і на адресу іншої техніки союзників, мовляв і це у них не так і то у них не так, та й взагалі, могли б перемогти і без ленд-лізу»… Причому ними абсолютно ігнорується думка радянських ветеранів, які воювали на ленд-лізівській техніці і відгукувалися про американські танки дуже позитивно. Найчастіше критикують габарити «Шермана», мовляв «на відміну від радянських танків він був високий як сарай». Давайте розберемося чому американський танк був таким «високим» і чи справді так було насправді.
До певного часу вважалося, що при конструюванні танка, його бажано робити якомога присадкуватішим, і варто сказати, що подібний підхід був абсолютно вірний. Бойовій машині, яка має нижчий силует простіше ховатися від вогню противника за складками місцевості, і помітність їх у полі бою значно знижується. Крім цього, за низький силует говорила і статистика бойових пошкоджень, згідно з якою близько 80% попадань у танк припадали в башту, на висоті приблизно 1,6-1,8 метра від землі. Виходячи з цього, зробивши танк більш присадкуватим, можна було ще більше знизити ймовірність попадань у корпус, зменшити його бронювання, і відповідно це могло дозволити зробити посилення бронювання башти. Так було приблизно до кінця ХХ ст.
У сучасній війні висота бойової машини вже не грає такого великого значення як раніше, сучасні засоби спостереження дозволяють виявляти танк супротивника на відстані до чотирьох і більше кілометрів у будь-який час дня та ночі, а системи управління вогнем наводять танкові гармати в центр силуету цілі через що більшість попадань у танк тепер припадає на висоті приблизно за метр від землі. Та й оператору сучасного ПТРК теж не особливо важливо якої висоти танк два з половиною метри або три, за наявності певного досвіду йому не складає труднощів потрапити керованою ракетою навіть у легковий автомобіль.
Але давайте тепер все ж таки повернемося до основного питання нашої статті. Справді, здавалося б, танк «Шерман» здається досить високим, певною мірою це можна звалити на вимогу забезпечити зручність роботи екіпажу. Ні для кого вже не секрет, що при конструюванні радянських танків про комфорт роботи екіпажу думали в останню чергу, чого не скажеш про американські танки, де з ергономікою і внутрішнім простором було все «Ок» або майже «Ок».
Проте, висота «Шерманів» пов’язана більше з особливістю конструкції, ніж комфортом екіпажу. Якщо поглянути на будь-яку модифікацію танка М4 «Шерман», в очі відразу впадає незвичне для радянської танкової школи розташування трансмісії, через яке провідне колесо танка розташовувалося спереду.
Річ в тому, що двигун і трансмісія танків М4 «Шерман» рознесені по різні боки корпусу, двигун знаходиться в задній частині, а трансмісія — у передній.
Отже, передачі руху від двигуна до трансмісії необхідний карданний вал. Його ми можемо бачити на схематичному зображенні «Шермана» у розрізі:
Наявність кардану, як видно на зображенні, потребувала підняти підлогу баштового відділення, що обертається – це і призвело до збільшення вертикальної складової габаритів танка.
Але найцікавіше ми все ж таки залишили, так би мовити, на закуску, спеціально для «шанувальників усього радянського». Річ в тому, що радянський символ Другої світової війни-танк Т-34-85, при його, так званому, «раціональному компонування» та моторошних умов роботи екіпажу мав висоту 2700 мм, а M4A2″Шерман» при всій його «сарайності»- 2743 мм, тобто він аж на цілих 43 міліметри був вищий за тридцятьчетвірку, але при цьому умови роботи екіпажу в ньому були незрівнянно кращими, ніж у радянському танку. До слова, німецький середній танк Pz.Kpfw. IV, що був аналогом Т-34, що мав таке ж «нераціональне компонування» як і «Шерман» мав висоту-2680 мм, тобто був навіть нижчим ніж Т-34-85, а про те наскільки комфортними при цьому були умови роботи екіпажу в німецьких танках нагадувати, напевно, немає сенсу, у цьому відношенні німці могли дати фору навіть американцям.
Хочеться дізнатися ще більше цікавого? Як щодо того, щоб прочитати що являв собою британський танк «Черчилль», який поставлявся в СРСР за програмою ленд-лізу
Джерело: Познавательный журнал ЕНОТ
