Подібних фотографій німецьких автоматників часів Другої світової війни збереглося небагато. Насамперед через те, що таких «рюкзаків» було не так уже й багато. Давайте розберемося, що це був за девайс і навіщо була потрібна ця ручка як у м’ясорубки?
До війни німці готувалися ґрунтовно. Велику ставку в майбутніх бойових діях німецьке військове керівництво робило на техніку і в першу чергу танки, які за задумом передовиків німецької військової справи мали діяти в будь-яких погодних умовах і в будь-який час. Проте, це було неможливо без спеціального устаткування. А тому ще 1930 року німецька компанія CG Haenel розпочала розробку приладу нічного бачення для танків та зенітних гармат.
Перші робочі ПНБ, призначені для протитанкових гармат, були готові вже до 1936 року. Другий, покращений варіант ПНБ виготовили до 1939 року. Це були активні ПНБ, що працює в інфрачервоному спектрі. Однак перші зразки не задовольнили керівництво вермахту. До приладів було багато претензій з погляду надійності та витривалості, а тому їх відправили на доопрацювання. Черговий етап робіт завершився 1942 року, коли справи на східному фронті почали поступово змінюватися не на користь Німеччини.
Інженери з компанії CG Haenel до 1944 розробили перший німецький піхотний прилад нічного бачення інфрачервоного спектру. Він отримав назву Zielgerät ZG 1229 “Vampir” і призначався для встановлення на снайперські гвинтівки, кулемети та автомати STG44. Сам приціл важив 2.25 кг, проте для того, щоб установка працювала, бійцю доводилося тягати за плечима дерев’яний рюкзак.
Власне, у цьому рюкзаку було два відділення. Перше призначалося зберігання знятого прицілу при транспортуванні. Друге відділення дерев’яного короба було відведено під акумулятори (масою 13,5 кг, їх вистачало на 3-5 годин роботи) і ручний електрогенератор з кабелем-та «ручка від м’ясорубки». За допомогою цього генератора помічник снайпера або кулеметника забезпечував роботу ПНБ в тому випадку, якщо акумуляторні батареї розрядяться, а бій ще не закінчився. Незважаючи на загальну недосконалість технології на той момент, німецький приціл «Вампір» забезпечував стрілку непогану видимість у темряві на дистанції до 100 метрів.
Зрозуміло, ніякі приціли врятувати вермахт і нацистську Німеччину вже не могли. Перша партія у кількості 100-120 прицілів надійшла до військ у лютому 1945 року. Загалом у Німеччині встигли зробити близько 300 піхотних прицілів. Значна їхня частина виявилася на східному фронті.
